"Твоє небо плакало зірками... !"
Твоє небо плакало зірками
хвилиною закоханої душі
І так важко до нестями
кохати серед метушні.
Всім серцем,всіма думками
чекати Шекспірської весни
і плакати,плакати кольорами
й приходити в літневі сни!
Гірким солодким шоколадом
бути присмаком на вустах
Завмерти осіннім виноградом
забувши ніжно сум та страх!
І мати лише долю в ролі
Богиня ти,чи лиш міраж?
Твої зорі плачуть голі
А ніч ,то твій татуаш.
Й твоя оскома,твій сонет
який не зникне вже ніколи
то спекуляція планет
то танець долей голих!
