|
Актриса надто вжилася в роль,
Забувши де театр, де реальність,
До власного життя забувши пароль,
Для неї навіть другорядна роль - радість.
Маска- що так міцно засіла на обличчі,
Не дає згадати важливе,
І серед квітів є колючі,
І серед блискучого- потворне.
Та тепер нікуди вже дітись,
Набридла слава і гроші - кольорові папірці,
Не час зараз злитись,
Адже ти втратила найдорожче- не його рука в твоїй руці.
Біль змусив згадати,
Серце кам'яне знову запалало.
Зосталось у яскравій гримерці з чаркою ридати,
Бо твого найвідданішого фаната не стало...
Він знав усі її ролі,
Захоплювався і всього себе актрисі посвятив,
Цінував солод її уст, і душу якій притаманно трохи солі.
Та найбільше без гриму він її любив...
Не завжди веселу, до себе пригортав,
Не вірив у те, що вони надто різні,
Адже досі нікого так не кохав.
Актриса кохала лише незбагненну мрію,
Жила спалахами тимчасових ліхтарів,
І , граючи дію за дією ,
Неоглянулась , як птах надії над нею пролетів...
Тепер із улюблениці вона забутий кумир,
Самотня, приречена на незаможну старість,
Фото чорно-біле і спогадів вир,
Огортає на мить її дивна радість...
Але її сцена погасла,
А глядачі віддали свої аплодисменти,
Була , немов зірка, немов зірка і погасла,
Навело життя їй жорстокі аргументи.
А фанат став заручником вічності,
Забрала шанс у неї назад Доля,
Не пізнавши взаємності,
Не стало нашого героя...
А Лицедійка навіки заснула,
В обіймах спогадів,
Фото на цім світі вона забула,
Вогонь свічі своє відгорів.
ID:
439168
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.07.2013 01:31:37
© дата внесення змiн: 24.07.2013 01:47:58
автор: Вулична Хуліганка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Она была актрисою и даже за кулисами...
