такі колючі ті твої слова,
немов ножі з наточеними лезами.
якби ж льодокаїну, бо жива
моя душа, твоїм морозом зтесана.
якби хоч мілілітр доброти
твоїм словам, що крають без наркозу.
якби ж розлуці більше самоти,
ну а мені подалі від нервозу.
якби мені твої гарячі руки,
а не холодні ляпаси по серцю.
щоб ти їх клав на плечі, а не в брюки.
стіни ковтають сварок мегагерци.
якби мені хоч трішки сили волі
перетерпіти, незважати, щоб не вмерти.
якби ж разів у тисяч менше болю,
і ти щоб був не грубим, а відвертим.
"Якби ж колись я квіткою була..."(с)
на цілім світі я цвіла б лише для тебе.
та ти б зірвав її й комусь подарував...
не любиш квітів. закохайся в небо.
йому всерівно. всі твої слова
пропустить в себе й навіть не заплаче.
а я не небо. я іще жива.
може для тебе це хоч щось та значить.
