Пахнуть твої долоні
М’ятою й диким хмелем.
Що пригадається взимку
З цього палючого літа?
Час пересіє пам’ять.
Час усе перемеле.
Час не вміє боліти…
Що пригадається взимку?
Може, твої вуста?
Погляду обережно-безбережна довіра?
Кожна твоя веснянка
Сонячно-золота
Відлітає у вирій…
Що там цвіркун ворожить?
Відгадати якби…
В тому, що дні коротші -
Не наша вина.
Може, ти мене й справді
Того літа любив.
Що пригадається взимку?
Слід від твого човна…
Кожен у власних мурах
Власної самоти
Перебудемо зиму
За гранню добра і зла.
Снігом завіє душу.
Тільки інколи ти
Бризнеш з пам’яті сонцем,
Як вода з-під весла…
