Ми будемо пити ромашковий чай -
Солодко-приємний і тепло-духмяний.
Втечемо подалі, куди не питай,
Де в небі Земля, там де зорі роями.
На жаль,не буває на Марсі степів -
Ми будемо йти все рудими пісками.
Де обрій блискучими глянцями тлів,
Як сяяло сонце далеке над нами.
Хто бачить пустелю, та тільки не ми,
Бо серце гаї неземні відчуває.
На схилі Олімпу ми просто людьми
Залишимось там, де кордонів немає.
Посадимо потім трояндовий ліс
І пишно-квітучі бузки, матіоли.
Доп’ємо лиш чай,ніби пригоршня сліз -
Здається терпким він у тихій розмові.
І ти не збагнеш, але чай прохолов -
Тепло то любов,що живе поміж нами.
Забуті слова нерозгаданих мов,
Усі перекладено вже почуттями.
Безхмарною хвилею, силою мрій
Вкривають ці схили квітучі левкої.
Усе неможливе - закритий сувій -
Потрібно знайти свої власні паролі.
8-11.07.2013
