Навіть коли ти стоїш біля мене.
Навіть коли за руку тримаю.
Тебе.
Мені мало.
Ти завжди прекрасна.
Завжди цікава.
До болю потрібна.
До крику далеко.
Між нами світи, цілі галактики, Всесвіти різні.
Різні міста.
От і тільки.
Не більше.
Так мало тебе в ніжнім подиху вітру.
В останнім промені сонця.
В шаленім серця ударі.
Щоразу.
Та все ж ти існуєш.
Ти поруч зі мною.
Хоч інколи.
Поруч.
Та й це не навічно.
А тільки
до смерті.