Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: МАЙСТЕРНІСТЬ і… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Lana P., 12.09.2013 - 04:47
Валю,у павуків також різні відчуття, узори павутинок і почуття!чудові асоціації і порівняння! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, якраз я про це й кажу - закликаючи від імені арахни - людину - "поглянути із середини" на її "доробок"...))) але ж... зіткати майстерно вуаль і накинути на чийсь, скажімо, рояль - можна, звичайно, вважати після такого рояль своїм, але він (рояль) все одно залишиться чужим (чиїмось) по суті... наслідування - це навчання своєрідне (художники вчаться, копіюючи роботи Майстрів - але вони називають це КОПІЯМИ, а не власними роботами,творами, хоч як би майстерно їм вдалося оригінал відомий перемалювати-скопіювати) - то отже, навчання, але грань тонка надзвичайно і її треба відчувати, ну і міру теж відчувати треба - ну не можна інакше... врешті, є такий хід, як посилання на автора, який надихнув ідеєю чи висловом яким вдалим, чи образом виразним... тоді все хоча б пристойно оформлено виходить... бо всі ми впливаємо одне на одного часом... так ми влаштовані...мета цього написання - не осудити чи когось у чомусь звинуватити - але нагадати, що є в нашому спільному поетичному морі і такі небезпечно приховані рифи, як епігонія...))) врешті - поезія - це спосіб (чи метод) осмислення - і Бога, і світу, і т.д. - осмислення! і таке можливе тільки через осмислення СЕБЕ - а не визнаного авторитета чи кумира... дякую Вам, пані Lana P.за цікаву нашу розмову, і звичайно ж, за візит Ваш... zazemlena, 11.09.2013 - 19:45
І що цікаво, колись епігонство було в моді, багато поетів з світовим ім"ям починали з наслідування...Мене заінтригувала тема Вашого твору...(про форму я мовчу, бо виражала захоплення)Павутиння ...А чорний квадрат Мадевича? Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
наслідування в початках - це, либонь, етап "передбачений", як проба пера, його освоєння... але від дитячого наслідування великих і класиків є великий ризик перейти до "наслідування" сучасників і товаришів "по цеху", а це вже має іншу назву..))) і справа навіть не в тому, що "наслідування", це ніби "кривляння", ніби збирання меду не з квіток, а з інших щільників, а в тому, що це, як на мою думку, лінь якась душевно-інтелектуальна, неінтерес до світу і життя, як ніби спроба ховатися за вже апробоване, за спину якогось "попередника", страх висловити себе - "завєдомо" другорядність внутрішня і зовнішня амбітність... одне слово - топтання на одному місці, в "чужому сліді", як у чужій колії... а треба ж рости, рости...))) у природі не бачу таких прикладів - щоб яке дерево, чи тварина-комаха відмовилося від себе самого (прєзрєло себе) і намагалося б бути схожим на когось іншого - навпаки - ВСЕ відстоює свою індивідуальність - кожна травинка і тваринка...)))"Павутиння ...А чорний квадрат Малевича?" - а тут Ви, люба пані zazemlenа заінтригували і вразили мене - ТУТ щось є... власне, павуки тчуть і розвішують символи Всесенної - точка, з якої виходять у всі сторони промені... правда, у ці "символи" павуки усього лише ловлять собі харч... Віктор Ох, 11.09.2013 - 18:37
А як щодо постмодернізму? Кажуть, що це "стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з "культурно освоєним". Може описана арахна не епігонка, а постмодерністка! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цілком вірогідно, пане Вікторе - яке цікаве уточнення Ваше, чи то пропозиція задуматися... але, як на мене, чуже "освоювати" - це "їдене їсти", хоч як би воно й називалося... хоча - моя арахна симпатична, і я не проти, щоб вона була постмодерністкою, акщо це майже те саме, що і епігонство...)))...тут різниця, мабуть, у "стилі художнього мислення" і "несамостійності художнього мислення"... дякую Вам за приємний візит і цікаву розмову... Олекса Удайко, 11.09.2013 - 11:55
Гарний трактат про майстерність і арахноїзм, Валю! Звичайно, "внутрішні світи" у ожного свої,та не кожен здатний оригінально офрмляти їх, відтак - епігонять... Мимоволі чи навмисне... Коли починаєш писати, ьобов'язково когось копіюєш... Читати, чк на мене, треба менше чужі твори, щоб знайти своє! Ч ине так... Є така наука "біоніка" - копіювання в техніці природних явищ і механізмів... Поетика природи може запобігти винекненню єпігонства... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
читати інших - однозначно треба, якщо цікаво... читати можна і треба, щоб орієнтуватися хоча б... ну і отримувати радісне задоволення, тішачись удачами друзів і товаришів "по цеху"... брати чуже не можна, а де своє і де чуже людина завжди знає... вглибині себе знає поза сумнівами - де її здобуток, а де запозичення вдале... отам і вирішення проблеми епігонства - у правдивості перед собою... все просто - чуже брати не можна, і по тому... ще учням-початківцям "трошки можна" - поки вчаться, щоб швидше вчилися, а от "визрілим" - зась... а то можна так ніколи і не навчитися казати "по своєму і про своє"...цей вірш - досить випадковий у мене, як і попередній... обидва виявилися неслухняними... але - є, то вже є...))) дякую Вам за інтерес і коментар, пане Олексо... |
|
|