Сховай мене у тихих росах,
В шовках літневого світанку,
Де трави мліють у покосах,
В розложистих обіймах ранку.
І притули мене до серця,
До перших промінців Світила...
З роси стікатимуть озерця,
Їх вітер підійме на крилах,
Неначе пісню нескінченну,
У веселкових переплетах,
У нотах щастя золочену,
В осяйно-недосяжних злетах.
Сховай мене у барвах літа,
Я закружляю павутинно...
Душа душею обігріта,
Де ніжність розлилась невинно...
Сховай мене від всього світу —
Спаду на тіло я росою...
В обіймах щирого привіту
Зіллюсь єдино із тобою.
Заховалася моя душа у ваших шовковистих травах, і зігрілася в обіймах сонячного ранку, погойдалася на крилах пісні, заблукала в осінньому лісі, теплом поетичного слова зігріта, полетіла над світом…
Lana P. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що завітали! Вам 
