Л.І.Калиновській
Про що писать не знаю я. Нелегко
В слова віршів всю душу переллять.
Хіба сказать що близько і далеко
Від мене Ви, як небо і земля.
Хіба сказать, що, долі так немилий,
Я можу тільки мріять, тільки снить,
А сни і мрії в пам’яті могили,
Як дні перейдені, навіки хоронить?
Хіба сказать, що в кубку оковиту
Від нас смерть пильно сторожить?..
Душа моя надламана, розбита...
Чи ж хто її зуміє зрозуміть?!
Та знаю я: і близько і далеко
Від мене Ви, як небо і земля.
Чого ж писать, коли нелегко
У перли слів всю душу переллять?
Янка Золак
Аб чым пісаць
Л.І. Каліноўскай
Аб чым пісаць, ня ведаю. Ня лёгка
У словы вершаў душу пераліць.
Хіба сказаць, што блізка і далёка
Вы ад мяне, як неба ад зямлі.
Хіба сказаць, што, лёсам занядбаны,
Магу я толькі мроіць, толькі сьніць,
А сны і мроі ў памяці курганы
Хаваць навек, як даўнішнія дні?
Хіба сказаць, што кубак з акавітай
Ад нас вартуе пільна сьмерць?..
Душа мая надломана, разьбіта...
Ці-ж хто яе здалее зразумець?!
Ды знаю я: і блізка і далёка
Вы ад мяне, як неба ад зямлі.
Нашто-ж пісаць, калі нялёгка
У пэрлы словаў душу пераліць?