В мене нема душі,
У всіх вона одна,
А в мене їх багато:
Не знає чого хоче.
То Мавки лісової
Я пісня весняна,
То Роксолани раптом
Я тугою шепочу.
То Панночкою стану,
Що над ставком одна,
Серед дівчат утоплених
Шукає відьму злую.
Чому такий неспокій,
Навіщо думки гра,
Чому не дав Ти, Боже,
Мені душу другую?
Бо марні всі зусилля,
Мабуть ніколи я,
Не стану ні Ганнусею,
Ні дівой лісовою.
Розсипалось на друзки,
Болить мені душа.
Та мрія нездійсненна,
Тому й нема спокою.
