НагадуванняТамара Васильєва
Сьогодні мені нагадала береза,
Що думка моя має бути твереза.
В березовім гаю я клена знайшла,
Під нього сховалась, а він промовляв:
«Тебе захищу, коли стануть морози,
Страшні буревії і літнії грози.
Це краще, як в полі лишитись самій
І віття торкалось уже моїх вій».
Сльозу я зронила, сховала від клена,
Думки зароїлись, як бджоли у мене.
Зраділа, що можу сховатись у тінь,
До нього тулитись, коли заметіль.
Спасибі березі, яка нагадала,
Що клен і вона у гаю цім недаром…
ЗабувПародія
Сидів із хлопцями в березовому гаю,
Аж раптом чую – десь хтось розмовляє.
Підсунувся поближче – то береза,
Я здивувався, ніби ж ще тверезий.
Знов з хлопцями за чарочки взялися,
Коли дивлюся – звідкись клен з’явився.
Почав щось говорити про морози,
Про буревії і про літні грози.
Сиджу я «в шоці» із стаканом «Коли»,
Аж тут нізвідки зароїлись бджоли.
Від них я ледве заховався в тіні,
Та раптом почалися заметілі,
І сонячне затемнення настало,
В очах все потемніло…і пропало.
Чому ж мені ніхто не нагадав,
Щоби горілку з пивом не мішав?
А пародія просто люксова! 
