Те, що в пам’яті створено часом,
А у серці повито добром,
Що лишається в думці назавжди
Й не минає загубленим сном.
Це малесенький, крихітний світ,
Що з дитинства для всіх Батьківщина,
Й через сотні пересічних літ,
Вона лишиться в серці єдина.
Та домівка, де пахне теплом
І живуть найпривітніші люди,
Де віддячують завжди добром
І чекають з обіймами всюди.
Всі емоції щирих думок
Віддаються в дитячих усмішках
Ну хіба ж не засяє душа
У таких неймовірностях трішки?
Було також багато страждань,
Нас завжди без упину ділили,
Всі уперто ламали наш стан -
Та зламати таки не зуміли.
Був і голод, і розстріл, і страх.
Ми не раз різній владі корились,
Бо терплячість жила у серцях
Та й до нині таки залишилась.
І як тяжко не було би нам -
Ми всім серцем шануєм державу,
Працьовитістю віддану дням
Й результатом укладеним в справу.
В нас багато чудових сторін,
Наша мова завжди солов’їна,
І для неї не прагнемо змін,
Бо для нас вона щиро єдина.
І нехай нас кидає життя,
Ми завжди будем всі пам’ятати,
Що такої країни, як ця,
Є за гріх будь-кому віддавати!
