У мене – часу – як води із крану
Отож писатиму собі ненависні листи
Як я? Як в мене справи?
Я – поспіхом й нервово
Про спокій свій бажаю знати
досконало
Злощасно
Чи
У божевіллі співісную й з Богом
Бо наче все пристойно в мене –
Й тільки ледь
хуйово
Мій друг, мене втіши,
Скажи: в фантазіях я прогресую
Бо тільки й впевненості, що
У материних докорах:
«Ти – забагато
забагато
куриш»
Воно ж бо так
Раптово сталась - звичка
Мені ж так в радість була ніч –
Бо – музика і – танцювати
А не кульгати мов стара повія
В письмі на помилках і ритмах
Якщо – Прекрасне – попіл
То його на Захід –
За
водою й вітром
І новим зі Сходу –
Вернеться все Світанком
Ніжно
Саме тоді, як я
лягаю спати
Отож ніяк не зіштовхнусь зі Світом
Ви пишите:
ти - не виходь з кімнати
Безпечніше наче в собі, аніж надворі,
Поза нею.
Крізь спальню-коридори і вбиральню
За день –
я звершую маленьку Одіссею.
