Йду землею, плину в водах,
А чи сонце на погоду,
Чи то грім і блискавиця,
А чи світиться зірниця,
Чи то ніч, чи день урочий,
Чи скрізь ясно, чи зі тьмою,
Завжди тут переді мною
Ті великі чорні очі!
Ах! її очі!
П’ю я мед і п’ю полинну,
Рву і лілії, й тернину,
Сік чавлю я, та в напою
Ані сил, ні супокою;
Чи навколо простір грубий,
Чи реліквію цілую,
Завжди на устах я чую,
Дорогі з коралу губи,
Ах! її губи!
Дійсно справжня чарівниця,
Закляла світ в свої лиця,
В свої губи, в свої очі,
Вже й молитва не відстрочить;
Все лиш нею прагне стати,
Де не гляну – скрізь вона є,
Від тих чарів всяк конає,
Чи причину мусить взяти,
Ах! лиш би взяти!
Narcyza Żmichowska
Zaklęcie
Idę lądem, płynę wodą,
A czy słońce lśni pogodą,
Czy pioruny z błyskawicą,
Czy na niebie gwiazdy świecą,
Czy mnie noc, czy dzień otoczy,
Czy mi jasno, czy mi ciemno,
Zawsze przy mnie, lub przede mną,
Takie wielkie czarne oczy!
Ach! to jej oczy!
Piję miód i piołun piję,
Zbieram ciernie i lilije,
Sok wyciskam, lecz w napoju
Nie ma zdrowia, ni spokoju,
Choć dokoła przestrzeń pusta,
Choć relikwię pocałuję,
Zawsze na mych ustach czuję,
Koralowe, drogie usta,
Ach! to jej usta!
Istna ona czarownica,
Świat zaklęła w swoje lica,
W swoje usta, w swoje oczy,
Już i pacierz nie odroczy;
Wszystko zmienia się w jej postać,
Kędy spojrzę, wszędzie ona,
Człowiek od tych czarów skona,
Lub sprawczynię musi dostać
Ach! gdyby dostać!
ID:
457559
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 30.10.2013 18:11:13
© дата внесення змiн: 30.10.2013 18:11:13
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
