Знаєш, страшно мені, і боязко,
що в один момент,
я, все таки, зізнаюсь,
що я потонула в тоб́́і.
А чи стану я когось винти в цьому?
Може тебе?
ні.не буду.
Бо, не вмівши плавати,
я полізла у твої блакитні очі.
Твоя вина лиш в тому,
що ти, знавши це, дозволив..
Знаєш, очі твої - вони не Мертве море.
в них немає тієї солі,
вони не будуть тримати мене на поверхні..
Кожен твій розмах вій,
він, немов цунамі,
що раз за разом топить мене
у твоїх глибинах.
Та знаєш, мені, навіть,
це подобається.
Та тобі ж все одно, кого топити..
чи це я буду, чи хтось інший,
хто ненарокм потрапив у твої рибацькі тенети.
Знаєш,а ти мисливець.
Хоча ні..в тобі живе вогонь азарту.
ти лише гравець.
І чим більше жертв буде на твойому рахунку,
тим болючіше та важче буде
розплутатись тобі,коли хтось так само,ненароком
впіймає тебе погратись.
Та знай,я буду поряд.
Я завжди поряд.
я не торкнуся тебе, не піддамся спокусі врятувати.
Я лиш в останній раз попрошу тебе
здійняти бурю
та цілком невимушено піду на твоє дно
чекати тебе.
До зустрічі в пеклі, Любий.
