Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валіко Коробкадзе: Відповідно законів психіки, тутешніх законів та закону того ж таки тяжіння уривок зі щоденника - ВІРШ
Відповідно законів психіки, тутешніх законів та закону того ж таки тяжіння уривок зі щоденника
Я серпень - начебто і літо, а вже холодно. Начебто розумний, а туплю на кожному кроці. От, вже маю за вікном жовтень, та що там вже, скоро і листопад - ондечки, за п’ять днів. Падає стандартне пекуче листя, аж очі виїдає. Б’є у шибу , мочить кислоту, вона ж розкладається і темніє, і вже не так в’їдається в чайно-чорний пейзаж – дощі. Хто ще так хворіє хандрою, як я? Цо то є «хандра»? Нєвєми. Коли сидиш на зеленій ванільній канапі під звуки бубніння з-зовні, знаючи, що є обов’язок вчити, інакше виженуть з універу, коли знаш то все але гітара стоїть ближче, коли акорд повз акорд не йде, а розбігається врізнобіч, все одно гітара ближче, хоч і така невміла, вона невміла. Коли в голову лізуть дурні ідеї, як-то: може зшити парашут – реально, нє; розігнати мошву з-над яблук (та нє, нехай гниють); попрати брудні шкарпетки… І от так сидиш і думаєш, чи те життя ще моє? Абзац..
Мам на підвіконню цуценя (уявне, звісно), мам у телефоні блоху (та хто її немає), мам андроїда - заразна штука цей ерзац. Бутафорне завжди яскравіше, завжди ближче… Відповідно законів психіки, тутешніх законів та закону того ж таки тяжіння, скляне серце падає донизу і з гуркотом розбивається, бо кожен є жертвою соціалізації. Я прийшов у цей світ. Чого, питається? Щоб масажними рухами розправляти нудні целюлітні складки на жирному задові прогресу? Пішли звідси..
, бо вже не терпиться.. 
