дикий холод. зняв своє дике пальто і закинув на гілку клена
там воно приросло заросло мохом. кумедно зеленим
сонце стало на дибки. подивитись чи всі проснулись
і посміхнулось ніжно рожевим
до мене
сьогодні я знаю буде чудовий день
бо що прокидається радо туди і йде
бо хто прокидається рано той має час
зробити все вчасно й хоч трохи пожити для себе
мене блукають дороги і ранок- дим
у нього прозорі долоні, що не обіймають
я йду і дерева скидають свій день на дім
бо ранок вільний і ноші у нього немає
щасливо дивлюся і мандариново плачу
збираю ці ранки в кишені й ховаю в шафи
бо так щасливо і крила ростуть неначе
коли починається день і спускається дахом
в мою кімнату.
