UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПІД СКЛЕПІННЯМ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, коли вже відверто настільки про себе - то й експресія...  дякую Вам, пане alfa 
Леся Геник, 07.11.2013 - 21:33
Чудово, п. Валю! Так доречно, так вчасно мені нині такі слова... Дякую...   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
де б ми не виявляли себе часом - саме головне "вгору, вгору", туди, де "цей спів згори не промине", де од нас ніколи не одречуться...тримайтеся, Лесю, світанок уже близько...
Yana Тymur, 07.11.2013 - 09:57
Прочитала і вірш, і коментарі кілька разів. Заставляє думати, ворушити, в першу чергу, себе. Я сприйняла, як читач, що вірш про щось найбільш темне в людині, яке потребує визнання самою людиною.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже цікава думка... так... і цей нюанс також... для того, щоб "лікувати хворобу", треба насамперед виявити її... правильний діагноз - більша частина успіху... визнати наявність у собі якоїсь тіні - це вже "підсвітити" ту тінь... дякую Вам за цікавий нюанс...
Віталій Назарук, 07.11.2013 - 06:47
я – вгору.. вгору… там!!! Хтось невидимий, нечутний щось нерозбірливе говорить - ні... про щось мовчить мені, мовчить – НЕ вчить…НЕ ОДРЕЧИСЬ МЕНЕ!!! Все, що перед цим лякає - бо тьма, бо страх, бо ад...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
усе, що перед цим - має два плани: у плані реальному - це переживання внутрішні такої! потреби у свободі (чи у світлі), яка стає єдиною життєвою необхідністю - усе єство зосереджене на цій необхідності - вивільнитися із рабства, тобто - аду, шукати "шпаринку у склепінні" і вона знайдеться... як потреба вдихати і видихати...на ірреальному плані - віра в те, що Господь не одречеться ні від одної "живої душі", яка запрагне вирватися навіть із аду - і допоможе вирватися - усе залежить від сили волі і чистоти помислу невільника... ну, і ідея, що і ад врешті-решт переосмислить себе і змінить свою природу... не буде колись зла - не буде зовсім ніде - буде Світло, яке не знатиме тіні... отакі тут "замисли" авторські... дякую Вам, пане Віталію...
zazemlena, 06.11.2013 - 22:53
щось той чорний ангел "дістав" Вас...пора Білому ангелу братись за роботу...чи Він у відпустці? 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут чорний ангел, як Ви нарекли мого ЛГ, пані zazemlena, у тому своєму стані внутрішньому, коли він понад усе прагне (чи запраг..) стати білим... і навіть для нього такий шанс не виключений - Світло освітить кожну тьму, але за її істинної віри і бажання (волі) тільки-но...дякую Вам...
Наталя Данилюк, 06.11.2013 - 20:26
Така емоційна напруга, моторошна навіть... Так і проситься мелодія Моцарта "Реквієм за мрією"!..  Навіть темний чад пнеться до світла, до неба. Мабуть, має у цьому потребу, щоб очиститися, просвітліти.   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
права вибору і надії не позбавлена не тільки жодна людина, якою вона й була б, але і мешканці аду - і пропащі духи, і духи нечисті... "...із глибин взиваю до Тебе.." якщо навіть сам ворог захотів би перейти у світло - Господь допоміг би йому - така абсолютна Любов Його... і така шана до свободи вибору і свободи волі кожної іскорки буття...цілковито "в тему" ілюстрація Ваша, Наталочко... дякую... от вона мене чимось потрясла - і рухом, і пристрастю цього чорного руху її - у напрямку світла.. дякую Вам!
Ірина Червінська-Мандич, 06.11.2013 - 19:54
у кожної людини всередині і рай, і ад - і так вже повелося ще від початку світу. це - не одречись, як вибух, так несподівано. якими би ми були, та Бог не одрікається до самого кінця, до самої смерті кожна людина має право на прощення, лиш би вона того хотіла. і хоч убийте мене, але я думаю, що і гріхи проти Святого Духа простяться. якщо людина розкається щиро. а ще це НЕ ОДРЕЧИСЬ для мене співзвучне із - НЕ ОСУДИ, бо тільки так можна не відвертатись навіть від найбільших грішників. Бог їх може простити, то чому ми не годні? Хто безгрішний - нехай перший кине камінь... і розійшлися... Даруйте за таку сумбурність думки  вірш дуже зачіпає, сильно 5+5 Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пані Ірино... ви "вловили" саму суть - саму суть - "не одречись мене" (і ви праві, що це й "не осуди" водночас, "я до решти зрозумів усе - візьми мене до Себе" - і шпаринка у склепінні "випадково" з"явиться...)дякую Вам!
Леся Shmigelska, 06.11.2013 - 19:13
"я – ні коріння, ні насінняя – вгору.. вгору…"-щось в цьому є світле невловиме,справді, як дим, але чистий, благодатний дим, отой, що пахне ладаном... Ваш вірш, Валю, заставляє заглибитися у філософію. Гарно!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Лесю, Ваш прогноз - пророчий! стане момент, коли мій "чад ада" знайде шпарину у склепінні і... стане таким, як Ви його відчули... - (Свобода Вибору)димом ладану... "..добре любити нас біленькими - а ви нас чорненькими полюбіть" - так мама моя казала у відповідних ситуаціях, це, либонь, фраза із неканонізованого писання... дякую Вам... рада Вам...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
нейтронна...))) це, любий мій друже Веніаміне, відверто автобіографічна річ...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
