1
Його надвечір з дому проводжали,
Як Дон Жуана, в прикриття зірок.
І на зорі, о п’ятій, зустрічали
Як лицаря, що звик до перемог.
Він прикривав жовто-зелені очі
І відчайдушно, вдячно мурмотів,
Об руки терся, що він «Віскас» хоче, –
Отримував відразу, що хотів.
А потім брів, хизуючись собою,
До нас на ліжко – мав удосталь прав,
І лапкою сріблясто-голубою,
Мов простирадлом, носа прикривав.
В липких тенетах майської задухи
Під ранок я забувся зверхнім сном.
Наснилися мені котячі звуки –
В цю ніч додому Баксик не прийшов.
2
З котячих мандрів повернувся Баксик,
Та хвіст пухнастий – зламане крило,
Він здалеку, п’ять днів, на задніх лапках
Додому повз – хай щоб там не було.
Вже кігтики передніх лап зносились,
Та треба під парканом проповзти,
А там про щось так довго говорили
Знайомі голоси – не доповзти…
А потім звук став тихим, віддалився…
Тоді піднявшись із останніх сил
Він занявчав і набік завалився –
Вже все одно, що далі буде з ним…
Відкрились очі і знайомий запах,
І ніжні ласки, голоси все тіж…
І Баксик, тихо муркнувши , заплакав
Невидимим дощем котячих сліз.
3
Диагноз-вирок вдарив душу болем:
Нема надій – безлапий назавжди.
І повзає за мною Баксик долу,
Так ніби просить: «Ну ж, допоможи!»
«Єдиний вихід – це оперувати,
Вам інших варіантів не знайти.
Можливо, він і буде існувати,
Можливий і параліч назавжди».
Сказав це доктор і махнув рукою:
«Ваш Бакс в наркозі – рішення прийміть:
Або засне назавжди у спокої,
Або ж… Повинні самі розуміть».
Я вибрав сон. Пробач мені, дружище,
Несила серце рвати від жалю.
Тебе ще приласкаю я пізніше,
Коли удвох зустрінемось в раю.
ID:
457380
Рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата надходження: 29.10.2013 20:15:39
© дата внесення змiн: 29.10.2013 20:15:39
автор: Г. Король
Вкажіть причину вашої скарги
|
