Я дякую листопаду за все…
За дні веселі, за короткі миті,
За ті пориви в незначних есе,
За те, що ще раз потонула в хризоліті.
Я дякую листопаду за всіх людей,
Що були, що прийшли, котрих уже немає.
За всі свої відгомони ідей
Й за те, що серце не вмирає.
Я дякую листопаду за ночі й дні,
За непомітні падолисти,
За сонячне проміння на стіні
І за емоцій райдужне намисто.
Я дякую листопаду за безкінечність,
За відчуття глибокі й вільні,
За всякі помилки і всяку недоречність,
За сутінки таємні й бразолійні.
Я дякую листопаду за всі слова,
За писані, за сказані і за почуті.
Я дякую за те, чого уже нема
Й за те, чому судилось вічно бути.
Я дякую листопаду за сум і гнів,
За сльози, що немов дощі осінні,
За всі обіцянки й за море пустих слів,
За новий сенс й душевне потепління.
За те, що є й за те, що вже минуло,
За те, що ще колись прийде…
Я дякую листопаду за все, що було,
Я щиро дякую за все!..
