Сьогодні зранку взулася у осінь,
Збирає вітер сірі акварелі,
Поодиноко кине небо просінь,
Сумні пейзажі створюють пастелі.
І душить дим городи зубожілі,
Терпкий туман вже воронів скликає,
Додолу гнуться квіти помарнілі,
Морози перші листя обпікають.
Десь мокра кішка проситься до хати,
Десь змерзлий цуцик в сіні заховався,
Комусь до ранку хочеться блукати.
А хтось пішов – і ранку не діждавшись.
Так хочеться за чашечкою чаю,
Коло плити у темряві зігрітись,
Сліпі акорди дикого одчаю,
Як у дитинстві, хто-зна куди діти.
Із щирим серцем рухатися далі,
Добром встеляти хитрі злі облуди,
Навіть з осіннім променем печалі,
Не забувати вірити у чудо.
