Пробачила. Та знай, що не забула.
Давно тверезе мислення замкнула.
Не давав прийти до себе егоїзм,
любов-наркотик ослабляє організм.
По вені кров уже не циркулює,
для мене майже місяць не існуєш,
прогнала з голови тебе нарешті,
а почуття сховала під арештом.
Ненависть - любові покарання,
пригадуються слів твоїх звучання,
якби ж мене, як я тебе, послухав,
останню свічку вітер б не задмухав.
Купаєшся в брехні і вічній зраді,
не стане алкоголь вже на розраді,
мене в своє болото затягнув,
а відлік часу так й не увімкнув.
Дивуєшся, що сталось це між нами,
язик твій спокусив печальні драми,
продумав лиш початок, а кінець?
з гранати скоро випаде кілець.
Я віддаляюся від тебе, відпусти,
не хочу більш кохати, не проси,
не попадай під зір мій... ледь забула,
сльоза в очах... не вір їм... перемкнуло.
