Старовинна шотланська балада за мотивами Р.Бернса.
(Не варто відтворювати у реальному житті.)
Хлопчина пару собі знайшов.
Здалося - єдину в світі.
І з цим до батька свого прийшов -
Не можу без неї жити!
Знітився батько,як у журбі,
Схиливши густого чуба-
Пробач,мій сину,але тобі
Не взяти із нею шлюбу.
Була у мене таємна гра
І серце не знало втоми.
Ця дівка,хлопче, - твоя сестра,
Та мамці це невідомо.
Ну, хлопець був давно не теля,
Іншу знайшов дівчину.
А батько знов йому відмовля
З тої ж таки причини.
І так минає не рік,не два,
Всі друзі давно жонаті.
Поки не сивіє голова,
Він просить стареньку матір -
Пустіть,матусю, в чужі краї.
Я долю піду шукати.
Всі наші дівчата - сестри мої.
Чого мені тут чекати?
Сміється мати як молода
І сина свого втішає -
Я теж,часом, не була свята,
Та батько про це не знає.
Лишайся тут і життю радій,
Шукай собі пару вдома.
А батько... зовсім не батько твій.
Та це йому невідомо.
2013
