Ти прокурюєш мої думки, шепочеш щось мені по ночах,
Хотіла я кудись втекти, та ти в обіймах залоскочеш.
Таким як ти не треба мрії, бо ти береш їх зразу в оборот,
Ти не плануєш, а зразу дієш, ти впевнений в собі, неначе грецький Бог!
Кілометри тебе геть зовсім не хвилюють, навіюєш мені ти почуття,
Не знаю чи від мене млієш, але від тебе сама я не своя.
Як алкоголь у тіло проникаєш, п'яниш та каламутиш розум мій,
В мені горить кохання люте, а ти спокушаєш як той змій.
Тебе боюся, й від тебе я далеко, але тримаєш все одно на повідку,
Не розумію як таке можливо, на відстані, але тобою дихаю й живу.
В полон потрапила я випадково, і хоч Господар на відстані живе,
Він все продумав, він - Господар, він знав як треба закувать Мене...