Буває дивишся в очі, а там пустота...
І холодні такі , наче крига...
Не важливо вже що там говорять уста,
Бо ті очі на все відповіли.
Не знаєш ,що криється справді в душі.
Що насправді відчутно, біль, радість.
Чи вона радіє, від смутку кричить.
Тільки очі це все розкажуть.
Буває не віриш у щирість думок,
Чи правдивості слів не віриш,
Не роби одразу у відповідь крок.
У вічі поглянь-зрозумієш.
Багато не знає, що нас видають,
Наші очі,які ми ховаєм.
Вони знають серця обман чи красу,
Тому часто ми їх опускаєм.
