|
Я ніколи не взнаю, скільки разів ти вставала вночі до моєї колисочки, я не зможу ніколи порахувати, як часто ти мене цілувала перед сном, я ніколи не взнаю, скільки ти недоспала ночей, стараючись покласти мене спати, а потім навести порядок вдома, щоб зранку я знову проснулась як принцеса в замку і змогла усе порозкидати, я не знаю, скільки разів ти, переборюючи свій сон, читала мені казочку, щоб першою заснула я, я не взнаю, скільки разів і в чому ти собі відказувала, щоб дати мені більше, я не в змозі порахувати, як часто ти мені допомагала у домашньому завданні зі школи, в тому числі, перевіряючи твори ввечері, прийшовши змученою із другої роботи, я ніколи не взнаю, як часто ти за мене червоніла, слухаючи моє «хочу те і те» у магазині або ж за мій лист, який я подарувала на 8 березня, я ніколи не взнаю, скільки разів ти в сльозах молилась за мене, я не зможу порахувати кількості твоїх нервових клітин, які ти втратила, коли я, знаючи, що неправа, спорила з тобою, я ніколи не зможу виміряти твоєї материнської турботи, яку ти даєш мені, я ніколи не взнаю,як часто ти мене ставиш на перше місце лише через те, що я твоя донечка…
Але я точно знаю, що ти мене любиш так сильно, як це я тільки можу собі уявити, і я це відчуваю, я знаю, що завжди знайду у тобі підтримку і можу на тебе розраховувати, а ще я знаю, що куди б мене не закинула доля – я завжди буду поряд, не хочу, щоб наша любов вимірювалась телефонними дзвінками…
Люблю тебе, моя мамочка…
ID:
476937
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.02.2014 22:12:43
© дата внесення змiн: 30.06.2014 13:45:21
автор: Плюта Вікторія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Душевно, ніжно, щиро! 
