1. Грифон
У замку грифон, зелені зіниці,
Смарагди не вміють від часу тьмяніти.
Герби вицвітають, іржавіють лицарі,
Кришаться попелом каріатіди.
У замку грифон із кігтистими лапами,
Кігтистими думками, воєм і піснями,
Об стіни камінні ламатиме пазурі
І клітку розкішну вважатиме тісною.
Це ти - той грифон, твої очі не згасли,
Ніколи не жив і ніколи не вмреш.
Ти - крапля дощу, лабіринтами часу
Блукай до склепіння стуманених веж.
Лускаті повіки важкі від вологи,
Грифон зросте мохом із тріщин, шпарин.
Судини клубками складають дороги,
До неба простягнеш цей свій серпантин.
Герби вицвітали віками, вітрами,
Розносились барви до гір та озер.
Ти виростеш мохом - це доля, не драма.
Ніколи не жив і ніколи не вмер.
2. Саламандра
Сала-
Мандра.
Здурманені мандри.
Нова Панчатантра,
Ти - шостий мішок,
Ти не маєш думок
Не маєш
Палаєш
Можливо, незгасно
Твій попіл
Невчасно
Кришиться з кісток
3. Фенікс
Дружина збиває руїни у попіл,
Димлять ар'єргарди у громі ракет.
Світанок чи захід у тебе, Європо?
І рух твій - назад, а чи, може, вперед?
І де ми? З тобою згораєм вогнями,
Щоб з попелу феніксом знов відродитись?
Коли за горлянку ухоплять іклами,
Куди твоя зникне ураз гордовитість?
Ми - нація феніксів, ми вже вмирали,
В тортурах, кайданах, сибірах, боях,
Галерах, чорнобилях, на п'єдесталах,
В блуканнях, обіймах - такий наший шлях.
Чи нас ви лякаєте ватрою смерті?
Понюхаймо ж пороху й диму гармат.
Скасовуй омерту, розмову відверту
Почнемо. З вітаннями, твій Гетьманат.
19-21 вересня 2013
ID:
479123
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 13.02.2014 06:25:21
© дата внесення змiн: 13.02.2014 06:25:21
автор: Софія Костицька
Вкажіть причину вашої скарги
|
