У час прадавній інші були люди
Два тіла мали і дві голови
І з'єднані спиною до спини
Не будували жодної споруди
Не мали ті розлуки і любові
Хвороба й сон не покоряли їх
Не турбувала ласка ані гріх
Лишень жили в гармонії з собою
Але із неба блискавки з'явились
І навпіл розділили всіх тоді
Так чоловік і жінка на землі
Постали і самотніми лишились
Обійняті журбою ті кружляли
І половину намагаючись знайти
Біду і злидні бачили вони
Найгірше - це коли розчарувались
З`єднавшись знов могутніми ставали
Та цінували кожну мить життя
Кохання осягнувши до кінця
Вони небесну силу здобували