на горизонті зійшлися хмари
падали стріли у темну прірву
дзвінко співав на порозі марень
грім. ніч віддалась мертвому царству
упали на коліна сотні душ
у сльозах, криках; усюди розпач.
топіться, нещасні, серед калюж
дощ - одвічний рятівник і палач
усе забрала безжальна гроза -
світло кохання, емоцій сповна.
надію на щастя чи небеса
до холодного кинула дна.