Душа горить від декадансу
В полоні мрії, у пастці слів.
Звучать мотиви ще незнаного романсу
В пориві ночей і в спокою днів.
Горить у полум’ї стара сепійна плівка,
Тріщить у відчаю неоновий рояль,
Біжать, мов навіжені часу стрілки –
Весь час читають Вічності мораль.
Побились в розпачу дзеркала,
На тисячі уламків розпалася душа.
Так мало світла. Сонця мало
Пролазить із забитого вікна.
І вітер грається зі сторінками
Всієї книги мойого життя.
І утворились дюни та бархани
Поміж пісками непотрібного сміття.
Звучить гітара. Сумно завиває,
Хтось копіює вечори на кальці.
Все багряніє. Все зникає…
Та лиш душа кружляє в дикім вальсі.