а ти мовчи.
із головою в думку ти заглибся,
далеко дуже ти піди,
від світу відбийся,
торкайся рукою палючого сонця,
літай поміж хмар у полоні страхів,
недозволяй зазирнуть в душі віконця,
позбудься всіх гріхів.
розкрий свої крила і ніжно лети,
відкрий свої очі і в ніч промовчи,
розбий весь свій сумнів і в даль спогляни,
знайди свою квітку і їй прошепчи:
про те, що щаслива, про те, що летиш,
про те. що крізь бурю і грім ти кричиш,
про те, що ти любиш навколо усе,
про те, що немає того, що сумне.
про те, що твій Янгол тебе віднайшов,
про те, що твій промін на тебе зійшов,
про те, як палають удвох в вас серця,
про те, що знайшла ціль свого всього життя.
згорнися в снігу, розтопися на сонці,
відчуй як нестримно гуляє душа,
поглянь - яке світло в твоєму віконці,
поглянь, як є сильна жага до життя.
розкрий свої крила і вдаль прокричи,
в обіймах засни серед ночі,
відкрий тії двері й сміливо ввійди,
і нехай від радості заплачуть очі.
