Звершилось. Розірвалося. НамИстини
Розсипані підлогою країни...
В крові збагнем прихід Моменту Істини-
Чи вистоїм сьогодні, чи загинем.
Ми вистоїм. Тут сумнівів немає-
Чимало нас. Тих славних козаків,
Що, вкриті кригою, коліна не згинає.
Арійська доблесть сивини віків.
Не в тому справа. І не в тім питання-
Чи вистоїм. Питання- як це зрада
Звила кубло зміїне без вагання
В країні нашій? Кров пила з нас радо?
Лиш гляньте на колони генералів-
Лампасами екватор обернути
З них можна. Та нащо ж іх "наваяли",
Коли довіри їм не може бути?
Дивись на наші "силові структури"-
На зраді зрада. Вчора лиш стріляли
В обличчя Нації. Суди, прокуратура-
Продажні наскрізь, і усе їм мало...
Важкий і довгий шлях до перемоги.
Все чистити. Змітати невблаганно.
Ми вистоїм. Не звернемо з дороги.
На чатах. Сила й Віра. Стій, Майдане!!!
Віра-це головне! Віра у Бога, і віра у перемогу. Юнаки з дерев'яними щитами ішли на зустріч гвинтівкам, бо вірили в Україну і у її світле майбутнє. То як нам тепер не вірити?!.. І у вашому вірші є багато віри. І це чудово...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
- я стоятиму на своєму!!!
