На хуторі Батоги,
Що в лісі сховався,
Жив собі один старий,
Що Гаврилом звався.
Мав Гаврило купу грошей,
Ставок і криничку
І захтілося йому
Файну молодичку.
Молодичка щоби була
До кохання, як вогень
І поля щоб доглядала,
Ще й співала б цілий день.
Ну а ввечері худібку
Порала б раденько,
Стадо корів подоїла,
Й до кухні швиденько.
Вареничків наварила,
Накраяла сала.
І Гаврила б пригорнула,
Ще й поцілювала.
Та де таку Гаврилові
Знайти добру жінку.
На Батогах є три баби,
Та й ті старовінки.
І зробив собі в газеті
Гаврило рекляму:
Що шукає файний хлоп
Свого серця даму.
Жеби була молода,
Щоб спереду й ззаду,
Аби мала на губах
Червону помаду.
Приїхала до Гаврила
З міста молодиця.
Білолиця, чорноброва,
Лагідна, як киця.
Став щасливим наш Гаврило
Як на сьомім небі.
Молодиця біля нього
Робить все, що треба.
І худібка доглянута,
Й городи задбані,
А що палка до любові,
Не до вповідання.
...А в неділю якось раз
Запалила свічку,
І зробила Гаврилові
Романтичну нічку.
Самогоночки налила
В стакани гранчасті,
І папір якийсь дала,
Щоби підпис скласти.
І Гаврило підписав,
Бо повірив дівці.
Але ліпше б він втопився
За хлівом в гноївці.
Бо вже зраня молодиця
Гарпією стала,
І старого ловеласа
З обійстя прогнала.
А мораль? Мораль проста:
Як хочеш любові,
То готуйся старий діду
Доживати в рові.
Оксана Максимишин - Корабель
