|
У Вільшаниці ще тій, що була до "Сірки",
Жили собі дві куми, плели лапті й плітки:
- Йой, Мариню, чи ти чула, що Котів Миханьо
Ходить рік вже до Пирчів, вертається зрання.
- Що ти кажеш, Катерино? Ото є новина.
Певно, Пирчева донька буде мав дитину...
- Слухай, Касю, забігмлюся, вона, певно, "груба ",
Треба тому Миханеві добре нам'ять чуба.
- А ти чула, Маринейко, як кожної ночі,
Щось в стодолі верещить, потім ся регоче?
... Руки бабів вільшанецьких до плетіння стеклі,
Справуються з роботою, як чорти у пеклі.
Плетуть лапті і кобельки для купців столичних,
А язики у той час, аж вилазять з пельки.
- Ой, кумо, щось буде з того певно, немаленьке,
Бо я вчора підгледіла твого Петра в Ксеньки.
- Та де би мій єдиначок хтів ту шабелину,
То він шукав вивід качок, що з подвір'я згинув.
- А твоя, Мариню, донька верталася зранку,
Була в спідниці пом'ятій, певно, від коханка...
- Не кажи, кумо, дурного, бо ти любиш пльотки,
Посилала'м свою Пазю на Коти до цьотки.
- А я маю щось тебе кумцю запитати:
Чом-то колись на світанні йшов витринар з хати?
Чи в корови твої Зірки вим'я все боліло,
Чи мав той витринар ладний, яке інне діло...?
- Йой, Кацехо, стуль си писок, я ж не хочу знати,
Чом ходили в твою хату щовечір солдати.
Я й тоді тя не питала, чи війна зачалась,
Як прапорщика з полігону у тебе застала...
- Ой, кумо, пощо то треба старе споминати...
...Але файні часи були, є про що згадати...
Оксана Максиммишин-Корабель
ID:
484481
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 09.03.2014 10:18:52
© дата внесення змiн: 09.03.2014 10:18:52
автор: ОксМаксКорабель
Вкажіть причину вашої скарги
|
