Чорна земля гуде під ногами,
На неї ллється братська кров.
Йде битва поміж ворогами,
Що йдуть на смерть і знов, і знов.
Ми йшли до волі несамовито довго,
Немов перепливали піщаний океан,
Знайшли не одного героя славного,
Що нам казали рвати рабський цей кайдан…
Ми чули всі ці заповіти, теплі як душа,
Душа коханої людини ,що зве додому…
Ми чули постріли із страшного «калаша»,
Але ми йшли і не боялись смерті й зламу….
Ми є не зламний народ , якого тягнуть в оману,
Ми ті ,кого хочуть поневолити, як собак у стайні,
Ми ті ,кого бояться загнавши до поневоленого стану,
Бо ми давно вже не вівці вовками окуповані…
У нас є пісні і гімни ,які писали генії історії,
Такі як сам Шевченко і Вкраїнський той народ…
І є такі усіма знані символи настраждані,
Як наш Тризуб і прапор жовто-синій ,як і наш народ….
Але завжди ми йде́мо на війну і знаємо́,
Що ми ,якщо помрем ,то не безславно,
І силою своєю ми будь-яке зламаємо ярмо,
І волю в нас забрати нікому не дамо!
Бо в серцях червоно-чорний прапор маойорить!!!