Нестримний вітер в голові
кружляє вперто й несвідомо.
Не пояснила я тобі,
що час іде невпинно вгору.
І з часом поруч йде життя,
одвічний колообіг сонця.
Та їх не зна любов моя,
бо вічна вона в серці моїм.
Краса перлини, ніжність вуст,
очей твоїх вогонь безжальний,
і мелодійний пянкий звук
дощу, чи вітру, чи кохання...
І як би швидко не минав
той час, що нам надало сонце,
я вірю в нескінченність див,
що здійснюємо ми, коли покличе серце!