Серед степів, на луках, де болота
Крокуєм ми до сонця навпрошки
І в сніг, і в дощ – така у нас робота,
А може, й доля. Ми - нафтовики.
Земля дощами щедрими полита
Холодні роси падають до ніг.
І бовваніють вишки серед жита,
А хліб і нафта здружені повік.
Приспів: О, брате мій, часу не гай.
Щоб багатів наш древній край,
Слідкуй, щоби мотори не мовчали.
З чола солоний піт змахни,
Як піде нафта з глибини –
Щаслива мить, яку ми так чекали!
І в цьому є якась своя бентежність –
Ажур металу й житні колоски.
Це знак часу, це наша незалежність,
А ми – її творці, нафтовики.
На цій землі гріх бути жебраками.
Тож трудимось на вахтах залюбки.
Розквітне край – розквітнемо ми з вами
Це обіцяєм ми, нафтовики.