Дитинства милого хатина
В малім селі, біля ставка...
Зринає в пам'яті картина:
Матуся, гарна і струнка,
Мов птаха, в клопотах неспинна...
Дурман вишневого садка
І дика груша біля тину,
Що нам була за турніка...
В дитячих спогадах мрійливих
Ти не така й не так стоїш,
В новенькім брилику, грайливо
На сонці вікнами блищиш.
Ховаєш досі сокровенне,
Мої надії навісні,
Страхи, здогадки, одкровення
І згадуєш мої пісні -
Від них-бо аж шибки бряжчали
І стіни всі тремтіли в такт,-
Мабуть, тихенько реготали,
Вдивляючись в потішний акт
Перевдягання і кривляння,
Бо я - "співачка видатна" -
Приймала квіти, привітання,
Розкланюючись до вікна.
Співала весело й щасливо -
Ще все попереду було...
Як весняна коротка злива,
Пройшло, злетіло, відгуло...
Стоїш, вже нічия, хатино,
Постарівши біля ставка...
Ти пам'ятай мене, дитину
Бо людська пам'ять не тривка.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я тебе цьомаю Тільки намірилася записати тобі в щоденнику, що скучила за тобою, але там в тебе така черга записів, що не стала в неї.
Як ти? Можеш з чату озватися?
Дякую, що завітали 
Тільки намірилася записати тобі в щоденнику, що скучила за тобою, але там в тебе така черга записів, що не стала в неї.
Дякую за візит 
