Сьогодні я егоїстична,
Невірна, дика і сумна.
Я ніби в небесах зависла,
Коли свободу віднайшла.
І ця весна мене п’янить,
Нічого зовсім не боронить.
І що тепер мені робить,
Бо я уже в її полоні?
А ці зірки і місяць хтивий,
Такий хоробрий і звабливий,
На все свої рахунки має,
Тому йому не довіряю.
Не довіряю навіть тим,
Хто поряд леститься ручним,
У кожного свої бажання,
Які втамують до світання.
Це те, на що усі ми здатні.
Немає душ… такі азартні.
Вже так давно усі прогнили,
Лише тіла ми зборонили.
