Немов підступна людина,
Лукавить із нами час:
З добром підсуне торбину,
Покаже безліч прикрас
І тішиться, нам віддавши
Здоров’я, вроду, любов.
Ми думаєм, що назавжди.
Насправді ж – тільки в борг.
Колись підкрадеться тихо,
А то й зі свистом примчить,
Й відніме усе із примхи
Неспішно або – за мить.
Здійме для годиться шапку,
Та навіть крихти збере.
Поставить останню крапку
Або точніше – тире.
Від нього таїться годі.
Він кожного дістає,
Бо час – найспритніший злодій
З усіх, що на світі є.