Ніч лагідно укрила сплячу Землю старенькою теплою ковдрою, запалила на небі каганчик місяця, що мерехтів тоненьким вигнутим вогником. Міль часу прогризла у ковдрі дірки і крізь них, розплющив очі, я побачив Зорі.
ID: 50155 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 06.12.2007 20:59:52 © дата внесення змiн: 06.12.2007 20:59:52 автор: morozovlit
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie