Я перестала вірити в дива...
Я припинила думати казками,
Хоча раніше мрії всі звучали
Тим голосом, яким читала мама...
З дитинства нам вторили про одне:
Будь добрим, бо добро лиш переможе...
Пройшли роки і думка вже така:
На щирих людях тільки воду возять...
Нам говорили, що прийде той час
Й на білому коні любов прискаче...
Але, як не хотіли б ми цього,
На долю припадають лиш невдачі...
За пудом солі завжди буде мед,
А без страждань любов прийти не може...
Нам це вторили, змовчавши за те,
Що світ реальний на казки не схожий...
Немає в ньому рицарів й пригод,
Лиш сірі будні, що в усьому схожі...
Як після краху цих простих ідей
Повірить, що на щастя здатен кожен?..
Одні казки раніше на умі
Були... На щастя це змінилось...
Та хочу, попри крах дитячих мрій,
Віра в майбутнє в кожного б лишилась...
