Простелилась з України підступна дорога,
Не до братського, а вражого приведе порога.
Одійдіте на узбіччя, не здіймайте пилу,
Бо проклята та дорога сотні душ згубила.
А небога-Україна на узбіччі плаче,
Що сусіди обманули, обікрали наче.
Найрідніші за спиною ножі нагострили
Й одірвати од чужого шматок порішили.
Розкраяли Україну, душу розідрали
Й солдатськими чобітьми в пилюку втоптали.
А ви, люде, дивитесь на отого брата,
Воно ж завше здається кращою чужа хата.
У сусіда й грошей більше й діти роботящі,
То якби туди податись, мо, було б і краще?
Переліземо парканчик, тілько нас і знали,
Люби тепер нас по-братськи, ми ж ріднею стали!
Та ще й своє нахвалюють хитрющі сусіди,
Мов, дивіться, у нас краще, нас минають біди.
Ви не вірте обіцянкам, не йдіть по дорозі.
Від брехні не буде щастя, одні тілько сльози.
Недоля там, небораче, сонце не тепліше,
На чужині серце плаче й голос звучить тихше.
Вдома, може, і не краще, і не легше жити,
Але рідній землі якось веселіш служити.
Вдома серцю неспокійно, глядить на дорогу,
На чужині ж його виймуть, не боячись Бога.
Домолилась Україна, пішов брат на брата,
Дочекалась допомоги, нічого й казати.
Домолилася небога до самого краю,
Що шматують брати рідні, душу роздирають.
А діточки помагають неньку поділити, –
Аж серце здригається: чи ж так можна жити?
Не поділять, безбожники, не знають, як бути,
Всім кортить шматок урвати, собі одщипнути.
Простелилась з України підступна дорога,
Розділила братів рідних на друга й чужого.
Діти рідні отим шляхом ідуть на чужину,
Заганяють свою неньку скоріш в домовину.
Щоб не жалілась на долю і не голосила,
Але ж батьківська земля – то є наша сила.
Хто у горі буде пестить, хто зватиме сином?
Хіба чужа «родіна», та не Батьківщина…
Схаменетесь – буде пізно, вже продали матір,
Люди зможуть тілько зраду вашу пригадати…
Простелився шлях широкий ген до виднокраю,
Кличе, зове українців, зрадить закликає.
Одійдіте на узбіччя, той путь не до Бога,
Погубила душ не мало ця чужа дорога.
Обіцянками замастить ваші ноги босі,
Але то – один лиш пил при отій дорозі…
ID:
494368
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.04.2014 12:02:26
© дата внесення змiн: 07.05.2014 11:41:39
автор: Ірина Трофимець
Вкажіть причину вашої скарги
|
