Як виплакати біль? Все те, що накопичилося у твоїй душі за всі роки страждання.? Як зробити так, щоб більше не залишилося місця для болі у серці? Болі, яка ранить гострим ножем. Здавалося б, моментами тобі добре, прекрасно. Але коли настає час - ти замикаєшся в собі і божеволієш. Божеволієш від нестерпного бажання повернути все те, чого тобі так не вистачає зараз. І ти не в праві комусь розказати про це, бо не зрозуміють, осудять. Залишається тільки плакати мовчки в подушку, плакати тихо в кімнаті, щоб ніхто, не дай Боже, не почув, не побачив.
Тому що немає іншого виходу.
Але це ще не кінець. Ти поплачеш, здається, забудеш. Та все рівно настає той час, коли ти згадуєш все, що було, все, чого зараз немає.. І знову в очах сльози від болі, від ностальгії за минулим. Хоч знаєш, що не можна сумувати за минулим, бо саме завдяки йому є щасливе майбутнє, щасливе теперішнє.. Та не виходить бути сильною. Та ні, виходить, але бути сильною до болі фізичної, аж ніяк не душевної.. І тобі так погано, що словами не передати.. Ти хочеш плакати, але не можеш.
Куди подівалися всі сльози? Що робити без них? Як викинути весь той біль, мотлох, непотріб з душі? Вилити на папері, мабуть, єдине, що має зміст у теперішньому світі.
(Адже забути це все неможливо)
