Любити – це коли тебе
В лещатах болю щімко зажимає,
Любити – це коли спонтанно й без причини
Тебе у вись небесну підіймає.
Ти – джерело нестримного потоку,
Твоя енергія вирує через край.
Коли орбіта сонця в небосхилі
За обрієм кохання зустрічає
І ніжно й трепетно тебе несе у рай.
Закриєш очі ти і солодко заплачеш.
Бо це лиш плід уяви, сміх крізь сльози,
Чи до реалій близько?
А вітер ніжно розвіває довгі коси
І падають пелюстки вишні сніжно з щік
Думки і мрії не підвладні часу й долі,
Любові невблаганний юний вік.
