Клас А. Близькі та знайомі люди
Нижче наводяться 7 типів рішень в цьому класі:
А.1.(1- 8). Персони;
А.2. Образи;
А.3. Сценарії;
А.4. Тости;
А.5. Поздоровні картки;
А.6. Екслібриси;
А.7. PF.
А.1.1. Ермолаїв О.О.
У 1974 році я ще працював у Москві в Діпрокіно і був головним архітектором проекту реконструкції Мосфільму.
Окрім фахової унікальності цей інститут славився тоді ще і вируючим творчим життя - багато архітекторів та дизайнерів регулярно брали участь у художніх виставках інституту, працювала постійно діюча від Спілки архітекторів художня студія "Ню".
Виставки організовували навіть на такі дні, як День сміху. Тут і наводжу одну із моїх робіт на такій виставці (всього тоді у мене було більше десятка подібних робіт).
В даному випадку мій персонаж Єрмолаїв О.О. був у минулому актором одного із ведучих Московських театрів. Почав втрачати голос - став режисером цього театру, майже втратив голос - став адміністратором цього театру, онімів - прийшов працювати до Діпрокіно у техвідділ; поступово поновив голос на 50% і в 1974 році був призначений Генеральним директором МосАтракціону. Неймовірно навіжений рибалка і любитель/знавець анекдотів.
Шарж прийняв зі сміхом та гумором, бо гумор був його найголовнішою рисою. Розказав якийсь анекдот і поки ми ще працювали разом, відносився до мене з підкресленою повагою та доброзичливо.
З цією людиною у мене пов'язана і кумедна історія.
В кінці травня 1972 року Ричард Ніксон прилетів до СРСР. На подібний випадок все було ретельно прораховано - всі організації Москви, від наукових та проектних інститутів та аж до заводів, були приписані до певних шматків шосе, по якому в різних ситуаціях ходять вельмишановні кортежі. Ми інститутом стали на свою ділянку за 2 години до появи кортежу Гостя. Партійні боси слідкували за тим, щоб ми не скупчувалися, стояли в ряди, то якось ми прилаштувалися: Єрмолаїв став посередині і ми мовчки слухали його сиплий голос, коли він розказував вервечку анекдотів, потім вибухали сміхом, замовкали, а він навіть не посміхнувшись чекав, коли всі заспокоюються. Для того, щоб розказати наступний анекдот.
Я стояв в третьому ряду. Для того, щоб було зручно все бачити та чути, заліз на парапет із цегли висотою десь з пів-метри. Єрмолаїв стояв напроти мене.
Хвилин за 30 до того, як з'явився кортеж Президента США, а ніхто не знав коли він з'явиться, це я визначаю термін пост-фактум, Єрмолаїв почав розповідати серію анекдотів на тему "Прізвища народів світу з точки зору російських матюків". Він пройшовся по Європі, Азії, Африці, двом Америкам, по Радянському Союзу. Ми всі вже навіть не могли сміятися, тільки гикали. Сльози сміху лилися по обличчям. Хтось потім признався, що від сміху навіть помочився в штани.
Партійний бонза інституту шипів на нас, міліціонери, що стояли перед нами в першому ряду махали руками та матюкалися, і ми всі, нарешті, нібито заспокоїлися. Кортеж Президента якраз показався праворуч від нас. І в цей момент я раптом зрозумів, що Єрмолаїв пройшовся по всім республікам СРСР, але проминув росіян. Президентський кортеж вже почав їхати проти нас, але я не міг не запитати Єрмолаєва: "А як буде прізвище росіянина?" І Єрмолаїв, не відриваючи погляду від кортежу, що вже якраз мав середину напроти нас, недбало миттю кинув: "Іван Гавнов". І в мені із середини вибухнув сміх. Я не втримався на ногах і впав на всіх, хто стояв переді мною. Стала куча-мала.
Я тоді був членом партії і мені зразу же, на другий день, поставили на вид за безвідповідальну поведінку.
*******
Єрмолаїв О.О.
Дружній шарж. 120 х 150;
папір, туш, перо; 21.03.1974
