діво, ці співи можливо останні
слово тепер тобі та й на добраніч
мушу іти, рухати до далі
серце твоє так і не розтало
а ти пробач за витрачений час
кисле в горлі напевно алича
тисне на груди тісна сорочка
руки тремтять бо випита водка
життя як трагедія, гіркуща кава.
настільна книжка Артур Шопенгауер
давити себе вщент накуритись
душу дощі поливають ридма
а ти згадай про як буде безсоння
досі наречена лютим і зорями
як розірвати відсутній зв'язок?
нам ніколи ходити разом