П.Гірнику
Ти чиє,
течіє,
зносиш марноліття?
–І усіх, і твоє, і цілого світу…
Ти несеш
у безмеж праведне і ліве,
І усе галасне, марне пустослів’я.
Ти чия течія?
Роду ти якого?
–Нічия. І твоя. Я – задумка Бога…
Ти несеш
сотні веж,
пил помпей помпезних.
–Що цвіте, що живе –
одцвіте і щезне…
Ти чиє,
течіє,
зносиш марноліття?
–І усіх,і твоє, і цілого світу…
Світ – одна товчія,
кручія-тривога.
Ти чия течія?
–Нічия…Та – Бога…
