Для чого тобі кохання?
Для чого тобі пісня,
і милі о ті звучання,
небесних вогнів, вночі?
Для чого себе так мучити,
ламати кістки своїх мрій,
і так собі вірно слухати,
як Він руйнує твій "бій"?
Для чого дощі мінливості,
у спогадах й у душі?
Навіщо шукаєш сміливості
до Неї, о так підійти?
Чому дратуєшся розпачем,
і маєш водою вогні,
які живуть із збоченцем
уже в сімнадцяті дні?..
У світі достатньо зітхання,
ненависті, злості, війни,
що ще бракувало кохання,
щоб портити сни восени.
