У цю, туди його, романтику
вгатити божевільні гроші
й отримати спасибі з бантиком
і слово, кисле й нехороше?
Невже, скажіть-но, банкрутуючи
я вас катав на каруселі,
щоб ви гигикали як дурочка
та не пускали до оселі?
Нащо ці віники трояндові,
таксі, цукерки та шампанське?
Ви мене, пані, просто зрадили,
мов у кумедії гішпанській.
За що ж ви так мене образили
сей день відмовою своєю?
Чого тоді до мене лазили,
неначе під Полтаву свеї?
Ви по стіні мене розмазали.
Я ж вас навіки затаврую
інструментарієм тарасовим -
і книжку людям подарую.
Скажу, ви гірко помилилися,
бо я особа небезпечна.
Хто меч узяв - піде на милицях,
вам обіцяю доконечно.
Як з мене страшно поглумилися...
Я, пані, вас у книжку вставлю,
написану іржавим стилосом
і уважать сіб'я заставлю.
